відкріплювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підкріплювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відкріплювати — юю, юєш і відкріпля/ти, я/ю, я/єш, недок., відкріпи/ти, іплю/, і/пи/ш; мн. відкрі/плять; док., перех. 1) Відокремлювати що небудь прикріплене. 2) Знімати з обліку … Український тлумачний словник
підкріплюватися — ююся, юєшся і підкріпля/тися, я/юся, я/єшся, недок., підкріпи/тися, іплю/ся, і/пишся; мн. підкрі/пляться; док. 1) Ставати сильнішим, міцнішим завдяки чиїйсь підтримці. 2) розм. Зміцнювати свої сили, ставати бадьорим, відпочивши, поївши що небудь … Український тлумачний словник
відкріпити — див. відкріплювати … Український тлумачний словник
відкріплювання — я, с. Дія за знач. відкріплювати … Український тлумачний словник
відкріпляти — див. відкріплювати … Український тлумачний словник
підкріпити — див. підкріплювати … Український тлумачний словник
підкріплювання — я, с. Дія за знач. підкріплювати … Український тлумачний словник
підкріпляти — див. підкріплювати … Український тлумачний словник